Субота, 18.05.2024, 09:25
|
|
Пріорітети європейського простору вищої освіти В даному виданні представлено динаміку і пріоритети Болонського процесу, відображені в офіційних європейських документах.Розглянуто основні стратегічні завдання, які стоять перед вітчизняною вищою освітою з моменту підписання Україною Болонської декларації в 2005 році і до 2020 року. Запропоновано перелік умовних с корочень, які є загально прийнятими в ЄПВО. Видання необхідне представникам урядових структур, керівниками системи освіти всіх рівнів, викладачам вищих навчальних закладів, студентам, працедавцям та іншим зацікавленим особам. Воно є базовим при вивченні обов'язкової навчальної дисципліни "Вища освіта і Болонський процес" в магістратурі і докторантурі. ЗМІСТ Передмова Preface Перелік умовних позначень Вища освіта України на шляху до Європейського освітнього простору Декларації і комюніке Спільна декларація Сорбонської Спільна декларація про гармонізацію архітектури Європейської системи Париж, 25 травня 1998 Європейський простір вищої освіти Спільна декларація Європейських міністрів освіти Болонья, 19 червня 1999 До Європейського простору вищої освіти Комюніке Наради Європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту Прага, 19 травня 2001 Реалізуючи Європейського простору вищої освіти Комюніке Конференції міністрів, що відповідають за вищу освіту Берлін, 19 вересня 2003 Європейський простір вищої освіти - досягнення цілей Комюніке Конференції Європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту Берген, 19-20 травня 2005 року На шляху до Європейського простору вищої освіти: Відповіді на виклики глобалізованого світу Комюніке Конференції Європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту Лондон, 18 травня 2007 Болонський процес 2020 - Європейського простору вищої освіти у новому десятилітті Комюніке Конференції Європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту Льовен і Лувен-ля-Нев, 28-29 квітня 2009 Декларація Болонського Стратегічного Форуму 2009 ПЕРЕДМОВА Стратегічною метою Болонського процесу є створення до 2010 року Європейського простору вищої освіти (ЄПВО) та його подальше вдосконалення до 2020 року. Це дозволить підвищити привабливість і конкурентоспроможність європейської освіти у сучасному світі. Фундамент ЄПВО - багатовікові європейські традиції освіти та науки. Разом з тим, воно чутливе до соціальних і індивідуальних потреб, відкрито викликам на шляху до «Європі знань». Болонський процес - це цілісне і системне явище, що охоплює не тільки освіта. Він передбачає також активну діяльність і співпрацю держав, роботодавців та інших зацікавлених сторін. Реформування європейської вищої освіти відбувається відповідно до принципу збереження та погодження різноманітних національних систем освіти. Болонський процес не вимагає уніфікації та підпорядкування, різких революційних кроків, відірваних від національних контекстів. Важлива продумана, комплексна, гнучка стратегія еволюційного розвитку освіти, націлена на підвищення його якості. ЄПВО припускає зрозумілість, відкритість, прозорість систем вищої освіти країн-учасниць Болонського процесу. Для досягнення цієї мети необхідний комплекс одночасних дій з впровадження: - Європейської кредитно-трансферної системи (ЕКТС) ; - Рамки кваліфікацій вищої освіти, що включає три цикли - бакалавр, магістр, доктор; - Додатку до диплома європейського зразка. Це дозволить визнавати періоди навчання і отримані протягом життя кваліфікації (дипломи, сертифікати) в ЄПВО та інших регіонах світу. Студент має право розпочати навчання в одному університеті, а продовжити / закінчити навчання - в будь-якому іншому університеті своєї країни чи за кордоном. При цьому попереднє навчання визнається без додаткових заліків та іспитів на основі повної довіри між університетами в ЄПВО. Мобільність є однією з ключових цілей і можливостей Болонського процесу. Індивідуальні гнучкі траєкторії навчання забезпечують студентів-центрована підходом. Відповідно до нього, студент активно включений у вибір стилю, змісту, способу, темпу і місця власного навчання. Рамкові стандарти і програми навчання сфокусовані на результатах навчання (компетенції), що дозволяє студентам визначатися у своїх пріоритетах і погоджувати навантаження. Студент може зробити свій вибір на користь певного вищого навчального закладу, спираючись на інформаційний пакет, розміщений на веб-сайті університету. У ньому повинна бути представлена: - Інформація про заклад (академічний календар, тип і статус закладу, перелік пропонованих програм навчання, положення про визнання попереднього навчання, привласнення кредитів ЕКТС, інформація про консультативної допомоги студентам та ін); - Інформація про програми (вимоги і положення до кваліфікації; ключові результати навчання; структура курсу в кредитах ЕКТС, положення про екзамени, оцінюванні та оцінках, імена викладачів, зміст навчальних дисциплін, рекомендована література, методи навчання, методи та критерії оцінювання та ін) ; - Загальна інформація для студентів (вартість проживання, житло, харчування, медичне забезпечення, можливості для студентів з особливими потребами, страхування, фінансова підтримка студентів, умови для навчання, міжнародні програми, умови для занять спортом і дозвілля та ін.) Як видно, все це вимагає від університетів значних зусиль, як у трансформації та презентації навчального процесу, так і у формуванні культури забезпечення якості освіти, що, у свою чергу, припускає перебудову професійного педагогічного свідомості. Противляться таких змін тільки ті, хто боїться «відкритися» і показати свій університет в Україні, ЄПВО, хто не в змозі забезпечити якісну підготовку сучасних фахівців. Ефективність реформ у вищій освіті багато в чому залежить від рівня готовності (в тому числі, психологічної) професорсько-викладацького складу до їх реалізації. Консерватизм, відстоювання раніше успішних, але неадекватних цей момент професійних шаблонів, свідчать про недостатню обізнаність, а тому - нерозуміння, неприйняття, заперечення Болонського процесу як «примусової» інновації. Тому для багатьох університетів характерна, швидше демонстрація реформування, а не реальні глибокі та комплексні перетворення. Вважаємо за необхідне прокоментувати також існуючі в суспільній свідомості (і не тільки в Україні) скептицизм, побоювання, настороженість по відношенню до ідеї євроінтеграції в освіті. Аргументами багатьох ректори, викладачі та батьків служать надумані висловлювання типу: «це насадження чужої моделі освіти», «вітчизняну освіту - найякісніше у світі, і ми не повинні втратити свою унікальність», «це загрожує витоком мізків з країни», «більшість наших студентів не хочуть нікуди виїжджати на навчання ». Слід зауважити, що та політична еліта, яка впливає на громадську думку, дозволяє собі заявляти безвідповідально, що «це процес (Болонський) заради процесу, ... Україні не слід рівнятися на Європейський Союз і копіювати освітні системи інших країн, ... Україна повинна робити власний національний стандарт освіти ». Це вкотре свідчить про нерозуміння дійсних цілей Болонського процесу. Можливо, ілюзія повної самодостатності і винятковості, якийсь період може служити ресурсом для існування вищої освіти в окремій країні. Однак в умовах інтеграції він швидко вичерпується. Самоізоляція від процесів, які розгортаються в ЄПВО, гальмує розвиток будь-якого вищого навчального закладу, залишає його за межами розуміння і визнання. Це надовго (а, можливо, і назавжди) робить його неконкурентоспроможним на ринках праці та освітніх послуг. Болонський процес помилково розглядають як «Болонську систему освіти», «уніфіковане зміст освіта», «кредитно-модульне навчання», «інноваційний оцінювання з Болонським принципам». Їм прикривають незалежне тестування при вступі і тестування при навчанні в університеті, оплату за пропущені заняття або за здачу додаткової сесії і багато іншого. Важливо підкреслити, що все це не має ніякого відношення до Болонського процесу і свідчить про незнання, поверхневому або спотвореному розумінні його цілей та положень. Динаміка, пріоритети і суть Болонського процесу найбільш повно і точно представлені в документах - комюніке і деклараціях, які були прийняті на зустрічах міністрів, відповідальних за вищу освіту в країнах-учасницях. У цьому виданні ми намагалися уникнути неточностей в оперуванні дефініціями, закріпленими в ЄПВО. Неправильне використання основних понять («зона» замість «простір», «система» замість «рамки», «диплом» замість «ступінь», «аспірантура» замість «докторантура» тощо) часто зустрічається в перекладених текстах. Це призводить до перекрученого розуміння методології і завдань Болонського процесу, ускладнює адекватну реалізацію його положень. Для більш глибокого занурення в контекст ЄПВО і можливості звернення до першоджерел ми пропонуємо Європейські версії документів. Хочемо підкреслити, що всі представлені в цьому виданні Європейські документи з усією очевидністю демонструють, що цілі Болонського процесу гуманні і перспективні для громадян України, всіх країн-підписантів та інших регіонів світу. Також у книзі розглянуті основні стратегічні завдання, що стоять перед вітчизняним вищою освітою з моменту підписання Україною Болонської декларації в 2005 році і за 2020 рік. Пропонується перелік умовних позначень, загальноприйнятих в Європейському просторі вищої освіти. Видання є базовим при вивченні обов'язкової навчальної дисципліни «Вища освіта і Болонський процес». Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 21.05.2004 м. № 414, вона впроваджена «з 2004/2005 навчального року у вищих навчальних закладах ІІІ - ІV рівнів акредитації незалежно від підпорядкування і форм власності для студентів, що навчаються за освітньо-професійною програмою магістра та аспірантів »...« за рахунок частини змісту освіти за вибором ». Цим же Наказом МОН України рекомендує Національній академії наук України та галузевим академіям впровадити вивчення зазначеної навчальної дисципліни аспірантами підвідомчих установ. Воно буде корисно представників урядових структур, керівникам системи освіти всіх рівнів, викладачам вищих навчальних закладів, студентам, працедавцям і іншим зацікавленим особам. |
Пошук
Генеральні партнери
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |